Портрети на лінії світла
Портрети
на лінії світла
Мультимедіальний-документальний проєкт про втрату та стійкість
Про проєкт
Портрети на лінії світла — це мультимедіальний проєкт про втрату та стійкість. Він розповідає історії людей, чиє життя назавжди змінила війна в Україні: людей з інвалідністю, цивільних та ветеранів.
Однак, проєкт не залишається на рівні констатації болю та травми. Він просувається далі, досліджуючи стійкість та силу.
Робота реалізується двомовно: українською та німецькою. В Україні проходять зйомки та інтервʼю, а виставкові роботи сконцентровані в Німеччині та, можливо, згодом розширяться на інші країни.
Робота розповідає, як життя змінюється, набуває нових форм і реалізується у нових умовах та попри великі виклики.
Мета
Робота підіймає теми сили духу, турботу й людяність - про те, що тримає нас живими, навіть коли болить.
У центрі роботи — реальні люди, їхні власні слова, портрети, образи та внутрішній світ.
Кожна історія — це окремий простір, де поєднуються відео, фото, інтерв’ю, малюнки та інші медіа. Так ми створюємо не просто портрети, а живу атмосферу — з відчуттям присутності й близькості. Ми хочемо показати, як люди живуть і створюють сенс у нових реаліях, зберігаючи людяність і достоїнство — і робити це так, щоб аудиторія за кордоном почула й зрозуміла ці голоси. Створити діалог з європейським суспільством.
Головна мета проєкту — дати голос тим, хто має що сказати про втрату та стійкість.
Формат
Герої отримують можливість відповісти на запитання, які справді хвилюють, а європейська аудиторія — почути їхні голоси напряму, без посередників.
Робота поєднує портрети 5–10 героїв, створені у документальній формі: відео, фото, аудіо, малюнки та тексти інтерв’ю.
Проєкт існуватиме спочатку як онлайн-виставка, але водночас має на меті трансформацію у фізичну виставку. У просторі залів кожен герой постане в окремому розділі, що розгортає його історію. Тональність історій — про силу, стійкість, щирість, теперішнє й майбутнє.
Інтерв’ю складають основу проєкту. Ми ставимо не лише власні запитання, а й ті, що заздалегідь зібрали від європейської аудиторії. Такий формат створює простір діалогу між тими, кого біль та втрата торкнулася безпосередньо, і тими, хто прагне зрозуміти цей досвід.
Проєкт реалізується у співпраці з університетом Оффенбург, Німеччина.
Герої та етапи зйомок
Наші герої — це люди, готові поділитися власним досвідом у довірливому та безпечному середовищі.Ми віримо, що саме особиста розповідь здатна відкрити силу й сенс там, де інші бачать лише втрату.
Якщо ви або ваші знайомі готові поділитися зі світом своєю історією — ми будемо раді вашому повідомленню!
01. Знайомство
Знайомство / Початок жовтня 2025
Ми зв’яжемося з вами, домовимося про аудіо-/відеодзвінок, відповімо на всі питання, оберемо дату та проговоримо всі важливі моменти.
02. Зйомки
Зйомки / 18 жовтня—1 листопада 2025
Для зйомки та інтерв’ю вам не потрібно їхати в студію, ми приїдемо з технікою та світлом до вас. Нам важливо створити комфортну атмосферу! Та ми готові виділити стільки часу, скільки потрібно, щоб почути вашу історію. Звісно, жодні зйомки не проходять без смаколиків!
Локація: Україна, ваше місто. Місце, де ви почуваєтеся вдома: ваша кімната чи кухня, улюблена кав’ярня чи парк поруч. Там, де знайомо, комфортно та зручно розповісти свою історію.
03. Узгодження
Узгодження / Лютий 2026
Узгодження матеріалів — разом переглянемо тексти та фото/відео, щоб усе відображало вас і вам подобалося.
04. Фіналізація
Фіналізація / Лютий 2026
Фіналізація — ваш портрет й інтерв’ю стануть частиною онлайн-проєкту, а далі — майбутніх виставок в Німеччині та, можливо, згодом також в інших країнах.
Команда
Знімальна команда
Лада Ковальчук
Дизайнерка користувацького досвіду (UX). Завершує бакалаврат з медіапродюсування та медіадизайну в Університеті прикладних наук міста Оффенбург, Німеччина
Ідея проєкту, продюсування, кураторство, інтерв’ю, комунікація з героями, камера
Надія Спаська
Організаторка мистецьких подій, фотографка. Завершує магістратуру з продюсування сценічного мистецтва в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, Україна
Комунікація з героями, камера
Дарина Куденко
Маркетологиня, SMM-менеджерка. Закінчила бакалаврат із соціології в Національному університеті «Києво-Могилянська академія», Україна
Комунікація з героями, асистування освітлення
Концепція та кураторство
Лада Ковальчук — ідея, продюсування, кураторство
Професор Даніел Фетцнер — кураторство, концептуальна підтримка
Анна Онуфрієнко — концептуальна підтримка
Комунікація з героями, зйомки та інтерв’ю
Лада Ковальчук — інтерв’ю, комунікація з героями, камера, освітлення
Надія Спаська — комунікація з героями, камера
Дарина Куденко — комунікація з героями, асистування освітлення
Текстова робота, ілюстрація, вебдизайн
Юлія Деменкова — ілюстрація
Пауль Фукс — ілюстрація
Андріан Цаке — ілюстрація
Сюзанна Хеннебергер — адаптація німецьких текстів
Меліна Ріт — адаптація німецьких текстів
Лада Ковальчук — переклад з української на німецьку, вебдизайн
Влада Мельничук — допомога з вебдизайну
Консультація
Олександр Ілюха — консультації з тем комунікації з ветеранами
Котрина — консультації з тем травми
Аннете — консультації з тем травми
Часові межі
Концептуальна частина проєкту
04.2025—09.2025
Зйомки в Україні
18.10.2025—01.11.2025
Постпродакшн, вебверсія проєкту
11.2025—02.2026
Узгодження матеріалів
01.2026
Публікація проєкту
02.2026
Підготовка до виставок
весна 2026
Візуальне оформлення
Центром візуальної частини є портрет.А поєднання фотографії, відео та тексту дозволяє зосередитися на особистих історіях, показати емоції та досвід кожної людини.
Натхненням для нашої роботи є проєкт Inside the Head, який оформлений як онлайн-книга (www.insidethehead.co). Подібний формат ми хочемо розвивати у проєкті: кожен герой матиме окремий розділ, що поєднує фото- та відеопортрети, скетчі, уривки інтерв’ю, думки й аудіо. Така структура легко трансформується у виставковий простір, де історії та світи героїв постануть окремими залами.
Візуальна стилістика — чорно-біла фотографія та відео, світло і тіні, знайомі простори. Ми зосереджуємося на щирості й людяності. Протилежне до постановочних зйомок Vogue чи Playboy.
У центрі — сама людина, її портрет, присутність і досвід, а не акцент на фізичному вигляді, травмі чи протезі.
Референси та візуальне натхнення
MadeThought. (n.d.). The Nue Co campaign. Retrieved from https://www.madethought.com/work/the-nue-co
Phan-Eversman, C. (n.d.). Portraits. 2ndtruth. Retrieved from https://www.2ndtruth.com/portraits-1
MadeThought. (n.d.). The Nue Co campaign (image 034). Retrieved from https://www.madethought.com/work/the-nue-co
Pinterest. (n.d.). Creative black & white portrait (shoot ideas board by M R). Retrieved from https://pin.it/4NjVHkWqu
Передісторія
Проєкт народився передусім завдяки людям: мене надихнули цивільні та ветерани в Україні, чиї життя змінила війна. Під час перегляду інтерв’ю чи слухання подкастів, я була щиро вражена їхньою силою, глибиною переживань і здатністю знаходити сенс попри втрати та важкі пошкодження тіла.
Окремою мотивацією стала потреба підняти тему безбар’єрності в Україні. Країна опинилась перед викликом будування інклюзивного суспільства в умовах війни. Повномасштабне вторгнення значно вплинуло на кількість людей з інвалідністю: за повідомленнями Міністерства соціальної політики України, за останні роки число людей з інвалідністю в Україні зросло приблизно на 300 000 і нині перевищує 3 мільйони.
Це зростання помітне не лише в цифрах — у побуті та на вулицях міст: більше людей з видимими пораненнями, протезами, шрамами. Коли я розповідала про це друзям та знайомим в Німеччині, багатьох це шокувало: для європейської аудиторії масштаби та видимість таких змін залишаються малопомітними та не показуються тут в новинах практично зовсім. Саме бажання поділитися людськими історіями та відсутність діалогу на цю тему між німецьким та українським суспільствами стали ще одним імпульсом для проєкту — показати не статистику, а голоси, побут і переживання конкретних людей.
Окрім цього, важливо підняти тему протезування як явища в нашому суспільстві і культурі. Американська дослідниця Вівіан Собчак, яка сама має протез ноги, наголошує, що потрібно прислухатись власне до протезовних людей, повернутим їм агентність і право самим свідчити про власний досвід. Сьогодні тенденція покращується, але ще досі доволі часто акцент зміщується з людини на технічне знаряддя — протез, який є лише її доповненням. Подекуди використання метафори протезування, зокрема, в літературі і в кіно, не враховує особистий досвід людей з протезами. Такий підхід може викривлювати уявлення про повсякденне життя людей з ампутаціями: з плином часу більшість відчуває своє тіло все більш цілісним, а протез стає рутинною частиною життя, допомагає людині виконувати щоденні дії, а не замінює її чи визначає її ідентичність.
Тому ми прагнемо розповідати історії не через метафори, а через живий досвід — таким, яким він є. Бо протез — це лише технічне знаряддя, за яким стоїть людина з її силою, болем, важкою працею та гідністю.
Контакти
Пишіть нам просте “Привіт” та будьте на “ТИ”! Обирайте будь-який зручний спосіб комунікації, ми завжди раді далі покращувати та вдосконалювати проєкт та себе.
Ми особливо вдячні за вашу увагу і цікавість до проєкту. Це нас дуже надихає. Разом ми сильніші!
Обімаємо,
ваша команда Портрети на лінії світла
Ми будемо дуже вдячні за контакти героїв, які готові розповісти свої історії і стати частиною цієї роботи.
Портрети на лінії світла
Porträts auf der Lichtlinie
Porträts
auf der Lichtlinie
Interaktives, multimediales Dokumentarprojekt über Trauer und Widerstand: Porträts von Menschen, die durch den Krieg verwundet wurden
Über das Projekt
Porträts auf der Lichtlinie ist ein multimediales Dokumentationsprojekt über Verlust und Widerstandsfähigkeit. Es erzählt die Geschichten von Menschen, deren Leben durch den Krieg in der Ukraine unwiderruflich verändert wurde - darunter Menschen mit Behinderungen, Zivilpersonen und Veteran:innen.
Das Projekt beschränkt sich jedoch nicht auf die Darstellung von Schmerz und Trauma. Vielmehr beleuchtet es auch Stärke, Widerstand und die Fähigkeit, trotz großer Herausforderungen nach vorne zu blicken.
Die Arbeit wird zweisprachig realisiert: auf Ukrainisch und Deutsch. Die Dreharbeiten und Interviews finden in der Ukraine statt, während die Ausstellungsarbeiten in Deutschland konzentriert sind und sich möglicherweise später auf andere Länder ausweiten werden.
Porträts auf der Lichtlinie zeigt, wie das Leben sich verändert, neue Formen annimmt und unter veränderten Bedingungen trotz großer Herausforderungen verwirklicht wird.
Ziel
Das Projekt thematisiert die Stärke des Geistes, Fürsorge und Menschlichkeit – all das, was uns am Leben erhält, selbst wenn es schmerzt.
Im Zentrum stehen die Menschen selbst: ihre Worte, Porträts, Bilder und ihre Innenwelt.
Jede Geschichte bildet einen eigenen Raum, in dem Video, Fotos, Interviews, Zeichnungen und andere Medien zusammenkommen. So entstehen nicht nur Porträts, sondern eine lebendige Atmosphäre, die Präsenz und Nähe vermittelt. Wir zeigen, wie Menschen in den neuen Realitäten leben, Sinn stiften und ihre Menschlichkeit, sowie Würde bewahren – und das so, dass auch ein Publikum im Ausland diese Stimmen hört und versteht. Auf diese Weise möchte das Projekt einen Dialog mit der deutschen Gesellschaft eröffnen.
Das Hauptziel des Projekts ist es, jenen eine Stimme zu geben, die etwas über Verlust und Widerstandsfähigkeit zu erzählen haben.
Format
Die Protagonist:innen erhalten die Möglichkeit, direkt auf die Fragen zu antworten, die das deutsche Publikum bewegen, und ihre Stimmen ohne Vermittler hören zu lassen.
Die Arbeit vereint Porträts von 5–10 Protagonist:innen, in dokumentarischer Form: Video, Fotos, Audio, Zeichnungen und Interviewtexte.
Das Projekt existiert zunächst als Online-Ausstellung, verfolgt jedoch gleichzeitig das Ziel, in eine physische Ausstellung transformiert zu werden. In den Ausstellungsräumen wird jede:r Protagonist:in in einem eigenen Abschnitt präsentiert, der seine oder ihre Geschichte entfaltet. Die Tonalität der Geschichten legt den Fokus auf Stärke, Resilienz, Ehrlichkeit, Gegenwart und Zukunft.
Interviews bilden die Grundlage des Projekts. Wir stellen nicht nur eigene Fragen, sondern beziehen auch solche ein, die im Voraus vom deutschen Publikum gesammelt wurden. Dieses Format schafft einen Raum für den Dialog zwischen jenen, die unmittelbar von Schmerz und Verlust betroffen sind, und jenen, die diese Erfahrung verstehen möchten.
Das Projekt wird in Zusammenarbeit mit der Hochschule Offenburg realisiert.
Protagonist:innen
Wir möchten 5-10 Menschen porträtieren, deren Leben durch den Krieg in der Ukraine eine neue Richtung genommen hat - Menschen, die sich zwischen Vergangenheit und Zukunft bewegen und balancierend nach neuem Gleichgewicht suchen.
Es sind gewöhnliche Frauen und Männer, junge und ältere, Zivilpersonen und Veteran:innen, die außergewöhnliche Erfahrungen gemacht haben. Menschen, die eine Verletzung überlebt haben oder lernen, mit einem veränderten Körper zu leben.
Wir möchten ihnen zuhören – ohne sie zu idealisieren oder zu bemitleiden. Uns interessiert ihre Gegenwart: wie sie leben, denken, hoffen.
Die Dreharbeiten sind zwischen dem 18. Oktober und dem 1. November 2025 in der Ukraine geplant. Der Aufnahmeprozess ist so gestaltet, dass sich die Teilnehmenden in ihrem vertrauten Umfeld wohlfühlen können – zu Hause, im Lieblingscafé oder im nahegelegenen Park. Diese Atmosphäre ermöglicht ehrliche, persönliche Gespräche.
Nach Abschluss der Dreharbeiten erfolgt im Februar 2026 die Abstimmung und Finalisierung der Materialien. Die entstandenen Porträts und Interviews werden anschließend Teil des Online-Projekts.
(Es sind außerdem mögliche Ausstellungen in Deutschland – und gegebenenfalls auch in Europa – geplant.)
Team
Drehteam
Lada Kovalchuk
UX-Designerin. B.A. Medienproduktion und Mediendesign, Hochschule Offenburg, Deutschland (aktuell im Abschluss)
Projektidee, Produktion, Kuration, Interviews, Kommunikation mit Protagonist:innen, Kamera
Nadiia Spaska
Organisatorin von Kunstveranstaltungen, Fotografin. M.A. Szenische Kunstproduktion, Kiewer Nationale Iwan-Karpenko-Kary-Universität für Theater, Kino und Fernsehen, Ukraine (aktuell im Abschluss)
Kommunikation mit Protagonist:innen, Kamera
Daryna Kudenko
Marketing-Managerin, SMM-Managerin.B.A. Soziologie, Nationale Universität Kyjiwo-Mohylanska Akademie, Ukraine
Kommunikation mit Protagonist:innen, Kamera, Lichtassistenz
Konzept und Kuration
Lada Kovalchuk — Idee, Produktion, Kuration
Prof. Dipl.-Ing. Daniel Fetzner — konzeptionelle Unterstützung
Anna Onufriienko — konzeptionelle Unterstützung
Kommunikation mit Protagonist:innen, Dreharbeiten und Interviews
Lada Kovalchuk — Interviews, Kommunikation mit Protagonistinnen, Kamera, Beleuchtung
Nadiia Spaska — Kommunikation mit Protagonistinnen, Kamera
Daryna Kudenko — Kommunikation mit Protagonist*innen, Lichtassistenz
Textarbeit, Illustration, Webdesign
Yuliia Dementkova — Illustration
Paul Fuchs — Illustration
Adrian Zacke — Illustration
Susanne Henneberger — Adaption deutscher Texte
Melina Rieth — Adaption deutscher Texte
Lada Kovalchuk — Übersetzung (Ukrainisch-Deutsch), Webdesign
Vlada Melnychuk — Unterstützung Webdesign
Beratung
Oleksandr Ilyukha – Beratung zu Themen der Kommunikation mit Veteranen
Zeitrahmen
Konzeptionelle Phase
04.2025—09.2025
Dreharbeiten in der Ukraine
18.10.2025—01.11.2025
Postproduktion, Webversion des Projekts
11.2025—02.2026
Abstimmung der Materialien
01.2026
Veröffentlichung des Projekts
02.2026
Vorbereitung der Ausstellungen
Frühling 2026
Visuelle Gestaltung
Das Porträt steht im Mittelpunkt des visuellen Teils. Die Kombination aus Fotografie, Video und Text ermöglicht es, sich auf die persönlichen Geschichten zu konzentrieren und die Emotionen und Erfahrungen jeder Person zu zeigen.
Die Inspiration für unsere Arbeit ist das Projekt Inside the Head, das als Online-Buch (www.insidethehead.co) gestaltet ist. Ein ähnliches Format möchten wir im Projekt entwickeln: Jede:r Protagonist:in hat einen separaten Abschnitt, der Foto- und Video-Porträts, Skizzen (Sketches), Interview-Auszüge, Gedanken und Audio kombiniert. Diese Struktur lässt sich leicht in einen Ausstellungsraum übertragen, in dem die Geschichten und Welten der Protagonist:innen als separate Räume präsentiert werden.
Die visuelle Stilistik ist Schwarz-Weiß-Fotografie und Video, Licht und Schatten, vertraute Räume. Wir konzentrieren uns auf Ehrlichkeit und Menschlichkeit – im Gegensatz zu inszenierten Aufnahmen von Vogue oder Playboy.
Im Zentrum steht die Person selbst, ihr Porträt, ihre Präsenz und ihre Erfahrung, nicht der Akzent auf dem physischen Erscheinungsbild, dem Trauma oder der Prothese.
Referenzen und visuelle Inspiration
MadeThought. (n.d.). The Nue Co campaign. Retrieved from https://www.madethought.com/work/the-nue-co
Phan-Eversman, C. (n.d.). Portraits. 2ndtruth. Retrieved from https://www.2ndtruth.com/portraits-1
MadeThought. (n.d.). The Nue Co campaign (image 034). Retrieved from https://www.madethought.com/work/the-nue-co
Pinterest. (n.d.). Creative black & white portrait (shoot ideas board by M R). Retrieved from https://pin.it/4NjVHkWqu
Vorgeschichte
Das Projekt entstand in erster Linie dank der Menschen: Ich wurde von Zivilist:innen und Veteran:innen in der Ukraine inspiriert, deren Leben der Krieg verändert hat. Beim Ansehen von Interviews oder Hören von Podcasts war ich zutiefst beeindruckt von ihrer Stärke, der Tiefe ihrer Erfahrungen und der Fähigkeit, trotz Verlusten und schweren körperlichen Schäden Sinn zu finden.
Eine separate Motivation war die Notwendigkeit, das Thema Barrierefreiheit in der Ukraine aufzugreifen. Das Land steht vor der Herausforderung, unter Kriegsbedingungen eine inklusive Gesellschaft aufzubauen. Die umfassende Invasion hat die Zahl der Menschen mit Behinderungen erheblich beeinflusst: Nach Angaben des Ministeriums für Sozialpolitik der Ukraine ist die Zahl der Menschen mit Behinderungen in der Ukraine in den letzten Jahren um etwa 300 000 gestiegen und liegt derzeit bei über 3 Millionen.
Dieses Wachstum ist nicht nur in Zahlen sichtbar – es ist im Alltag und auf den Straßen der Städte zu sehen: mehr Menschen mit sichtbaren Wunden, Prothesen, Narben. Als ich in Deutschland meinen Freund:innen und Bekannten davon erzählte, waren viele schockiert: Für das deutsche Publikum bleiben das Ausmaß und die Sichtbarkeit dieser Veränderungen kaum wahrnehmbar und werden hier in den Nachrichten fast gar nicht gezeigt. Genau dieser Wunsch, menschliche Geschichten zu teilen, und das Fehlen eines Dialogs zu diesem Thema zwischen der deutschen und der ukrainischen Gesellschaft wurden zu einem weiteren Impuls für das Projekt – nicht Statistiken, sondern die Stimmen, den Alltag und die Erfahrungen konkreter Menschen zu zeigen.
Darüber hinaus ist es wichtig, das Thema Prothetik als Phänomen in unserer Gesellschaft und Kultur anzusprechen. Die amerikanische Forscherin Vivian Sobchack, die selbst eine Beinprothese trägt, betont, dass man den Prothesenträger:innen selbst zuhören müsse, ihnen die Agency und das Recht zurückgeben müsse, ihren eigenen Erfahrungen zu bezeugen. Heute verbessert sich die Tendenz, aber immer noch verschiebt sich der Fokus oft von der Person auf das technische Hilfsmittel – die Prothese, die lediglich eine Ergänzung darstellt. Zuweilen berücksichtigt die Verwendung der Prothetik-Metapher, insbesondere in der Literatur und im Film, nicht die persönlichen Erfahrungen der Menschen mit Prothesen. Solch ein Ansatz kann die Vorstellung vom Alltag von Menschen mit Amputationen verzerren: Mit der Zeit empfindet die Mehrheit ihren Körper immer mehr als ganzheitlich, und die Prothese wird zu einem routinemäßigen Teil des Lebens, der der Person hilft, tägliche Handlungen auszuführen, anstatt sie zu ersetzen oder ihre Identität zu definieren.
Deshalb streben wir danach, Geschichten nicht durch Metaphern, sondern durch lebendige Erfahrung zu erzählen – so, wie sie ist. Denn die Prothese ist nur ein technisches Hilfsmittel, hinter dem ein Mensch mit seiner Stärke, seinem Schmerz, seiner harten Arbeit und seiner Würde steht.
Kontakte
Schreiben Sie uns ein einfaches „Hallo“ und duzen Sie uns gerne! Wählen Sie eine bequeme Art der Kommunikation, wir sind immer offen dafür, das Projekt und uns weiter zu verbessern.
Wir sind besonders dankbar für Ihr Interesse und Ihre Neugier am Projekt. Das inspiriert uns sehr. Gemeinsam sind wir stärker!
Wir umarmen Sie,
Ihr Team Porträts auf der Lichtlinie